Щодо запобігання поширенню сказу на території громади
У Хмельницькій області з початку року значно ускладнилася ситуація щодо сказу тварин. Станом на 12 лютого 2025 року в області зафіксовано 8 випадків захворювання на сказ, з них 4 – собаки, 2 – коти та 2 – серед диких тварин (лиси).
Вивчення епізоотії сказу та визначення видової структури захворювання тварин на сказ показало, що в останні роки захворювання зміщується в напрямку «міського типу сказу» (коли хворі тварини перебувають безпосередньо в населених пунктах), що поширюється за рахунок безпритульних собак і котів, чисельність яких неконтрольовано збільшується. Поряд з цим важливим питанням гостро стоїть проблема наближення популяції лисиць до населених пунктів, що сприяє контакту з домашніми та безпритульними тваринами.
Сказ – це смертельно небезпечне вірусне захворювання, яке загрожує як тваринам, так і людям. Заразитися сказом можна від диких та свійських тварин через укус, подряпину та мікроушкодження шкіри, контакт зі слизовими оболонками, ослинення хворою твариною. Найчастіше люди інфікуються в результаті контакту з хворими на сказ домашніми котами й собаками та дикими тваринами: лисицями, вовками та кажанами. Також небезпеку становлять безпритульні невакциновані тварини.
З огляду на загрозу поширення сказу та відповідно до чинного законодавства України, органи місцевого самоврядування відіграють ключову роль у запобіганні хвороби. З метою забезпечення санітарного, епідемічного та епізоотичного благополуччя громади, захисту населення від хвороб, спільних для тварин та людей, необхідно покращити співпрацю між ОТГ, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Хмельницькій області та Хмельницькою обласною державною лікарнею ветеринарної медицини для реалізації таких заходів:
- ведення реєстру тварин – організація обліку домашніх та сільськогосподарських тварин для подальшої ефективної вакцинації сприятливого поголів’я;
- спільна розробка та затвердження правил утримання домашніх тварин на території громади;
- боротьба з безпритульними тваринами – організація відлову, перетримки, вакцинації, стерилізації;
- пероральна вакцинація диких тварин – створення спільних груп для розповсюдження приманок з антирабічною вакциною на території громади;
- сприяння в депопуляції хижих м’ясоїдних тварин;
- інформаційно-роз’яснювальна робота серед населення – розміщення інформаційних матеріалів з використанням різних каналів комунікації;
- контроль за дикими тваринами, що заходять у населені пункти – моніторинг появи диких тварин, які можуть обживати занедбані будинки, хащі, звалища.
Спільними зусиллями ми можемо значно знизити ризик поширення сказу та забезпечити безпеку жителів громади.
