с. Слобідка-Рахнівська

Слобідка-Рахнівська на Дунаєвеччині

        Село Слобідка-Рахнівська розташовано на трасі Дунаївці  - Шатава. До Шатави в сторону Кам'янця-Подільського 5 км., а до Дунаєвець 10 км. Слобідка-Рахнівська складається з двох сіл: Гниловоди і Слобідка.

       Про Гниловоди перша відома згадка датується 1598 роком, з якої ми дізнаємося, що в цьому селі витікає річка Гниловідка. Тоді це поселення належало Івану Гурському. З інших матеріалів ми дізнаємося, що пізніше воно належало П'ясецьким, Потоцьким, а згодом – Раціборовським.

        Щодо іншої частини села, відомої як «Пошта», документів, які могли б висвітлити найдавніші часи не виявлено. З відомих можна назвати  «Труды Подольского епархиально-историко-статистического комитета» випуск IX, під редакцією священика Є. Січинського «Приходы и церкви Подольской епархии» (стр. 954), де описується Рахнівка.

         Кільком господарям з Рахнівки надали землю, щоб вони мали можливість вільно господарювати. Так появилась Слобода, Слобідка, Слобідка-Рахнівська, яка знаходиться в трьох кілометрах від села Рахнівка.

         Наше село пережило іноземний гніт за часів панування польської шляхти, османського іга. Тому, аж до кінця XIX ст. в житті переважної  більшості наших селян не сталося змін на краще. Певним аргументом на підтвердження цього є дані про кількість населення на рубежі XIX-XX ст..

         На початку 30-х років в селах с.Слобідка-Рахнівська і Гниловоди створюються два колгоспи, в яких люди працювали на славу. Саме за здане зерно пшениці Гниловодським і Слобідкорахнівським господарствами вони одними з перших в районі отримали в 1938-1939 роках автомобілі.

          В 1937 році ланка, якою керувала Вінницька Гелена Антонівна добилася врожайності цукрового буряка 500 ц. з га. Ланка та її ланкова були відзначені нагородами ВДНГ СРСР.

        Добре пам'ятають старожили 22 червня 1941 року, коли почалася війна. Наші односельчани Корчинський Іван, Білінський Леонід, Корчинський Франц, Кучинський Микола служили тоді в армії, то їм випала нелегка доля фронтових доріг. З початку і до кінця 4 роки вони були на війні, були поранені, але після закінчення війни, вони благополучно повернулися до своїх домівок. На фронтових дорогах загинуло 53 односельчани, 23 було вивезено в Німеччину. Від нелюдських умов перебування у Німеччині помер Добрянський Адольф Петрович. Напередодні визволення нашого села від німецьких фашистів було застрелено жителів Гниловід Грушковського Михайла І Жулковську Марію, котрі йшли з лісу, і їх прийняли німці за партизанів. Через 3 дні після їх розстрілу 31 березня 1944 року наше село було визволено.

      Дуже нелегко давалася відбудова зруйнованого господарства, врожаї збирали низькі, а люди знаходили в собі сили виживати в таких важких умовах. 1952-1953 роках було покрито асфальтом дорогу (траса, що проходить через село), у 1955 році в селі з'явилась електростанція, в 1956 році з'явилось радіо. Слобідкорахнівський і Гниловодський колгоспи об'єднали в один, його очолив молодий, але досвідчений працівник Богач Петро Семенович (якого на початку 60-х років обрали першим секретарем райкому партії). За часів головування Богача П.С. колгосп мав великі здобутки, почалося будівництво Будинку культури. В кінці 60-х років наше господарство приєднали до Маківського колгоспу «Україна», де головою був відомий на Хмельниччині Стеньгач В.В. за часів його головування нашому селі в кінці 80-х років було побудовано дитячий садочок, школу 1-2 ст.

         Наше село починає новий відлік доби від 24 серпня 1991 року, коли Україна проголосила свою незалежність.

         За роки незалежності  у нас працює школа 1-2 ст., понад 10 років її очолює Сидорчук Микола Васильович.

          В тому числі побудовано понад 2 десятки добротних будинків, римо-католицький костел, православну церкву і дім молитви Євангельських християн-баптистів за кошти парафіян і допомоги місцевого ТОВ «Україна».

          Працюють ФАП, який очолює Сусляк Оксана Володимирівна, відділення пошти, яку очолює Гудзяк С.С., дитячий садочок «Калинка», який очолює Ястремська Г.В., і який є одним із кращих в нашому районі, працює сільська бібліотека, яку очолює Марчук Л.І., а також працює сільський клуб, яким очолює Надольська Л.М. Працюють кафе «Козацький двір», «Танюша», магазини «Престиж»  і «Хуторянські ковбаси».